Луїс Бунюель
Оригінальне ім'я: Luis Buñuel
Професія:
- writer
- actor
- composer
- director
- producer
- editor
Дата народження: 22.02.1900
Місце народження: Каланда, Теруель, Арагон, Іспанія
Біографія: Луїс Бунюель Портолес (іспанською: [ˈlwis βuˈɲwel poɾtoˈles]; 22 лютого 1900 — 29 липня 1983) був іспанським режисером, який працював у Франції, Мексиці та Іспанії. Багато кінокритиків, істориків кіно та режисерів вважають його одним із найвидатніших та найвпливовіших режисерів усіх часів. Творчість Бунюеля відома своїм авангардним сюрреалізмом, який також був пронизаний політичними коментарями та соціальною сатирою.
Часто асоціюється з сюрреалістичним рухом 1920-х років, Бунюель створював фільми з 1920-х по 1970-ті роки. Він співпрацював з багатопродуктивним сюрреалістичним художником Сальвадором Далі, створивши фільми «Андалузький пес» (1929), знятий у епоху німого кіно, та «Золотий вік» (1930). Ці два фільми вважаються початком кінематографічного сюрреалізму. З 1947 по 1960 рік він удосконалював свої режисерські навички, знімаючи в Мексиці приземлені та людяні мелодрами, такі як «Гран-казино» (1947), «Забуті» (1950) і «Він» (1953). Саме тут він здобув основи оповідання.
Потім Бунюель перейшов до створення мистецьких, нестандартних, сюрреалістичних та політичних сатиричних фільмів. Він здобув визнання завдяки морально складній артхаусній драмі «Вірідіана» (1961), яка критикувала франкістську диктатуру. Фільм отримав «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі 1961 року. Надалі він критикував політичні та соціальні умови у фільмах «Винищуючий ангел» (1962) та «Тонка чарівність буржуазії» (1972), останній з яких отримав премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою. Також він режисирував «Щоденник камерістки» (1964) та «Красуня дня» (1967), а також свій останній фільм «Той темний предмет бажання» (1977), який приніс йому нагороду Національного товариства кінокритиків США за найкращу режисуру.
Бунюель здобув п'ять премій Каннського кінофестивалю, дві премії Берлінського міжнародного кінофестивалю та премію BAFTA, а також був номінований на дві премії «Оскар». Він отримав численні визнання, зокрема Національну премію за мистецтво та науки у сфері образотворчого мистецтва у 1977 році, премію Московського міжнародного кінофестивалю за внесок у кіномистецтво у 1979 році та Золоту лева за кар'єру у 1982 році. У 1968 році його номінували на Нобелівську премію з літератури. Сім фільмів Бунюеля увійшли до рейтингу топ-250 фільмів усіх часів за версією критиків видання Sight & Sound у 2012 році.
Часто асоціюється з сюрреалістичним рухом 1920-х років, Бунюель створював фільми з 1920-х по 1970-ті роки. Він співпрацював з багатопродуктивним сюрреалістичним художником Сальвадором Далі, створивши фільми «Андалузький пес» (1929), знятий у епоху німого кіно, та «Золотий вік» (1930). Ці два фільми вважаються початком кінематографічного сюрреалізму. З 1947 по 1960 рік він удосконалював свої режисерські навички, знімаючи в Мексиці приземлені та людяні мелодрами, такі як «Гран-казино» (1947), «Забуті» (1950) і «Він» (1953). Саме тут він здобув основи оповідання.
Потім Бунюель перейшов до створення мистецьких, нестандартних, сюрреалістичних та політичних сатиричних фільмів. Він здобув визнання завдяки морально складній артхаусній драмі «Вірідіана» (1961), яка критикувала франкістську диктатуру. Фільм отримав «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі 1961 року. Надалі він критикував політичні та соціальні умови у фільмах «Винищуючий ангел» (1962) та «Тонка чарівність буржуазії» (1972), останній з яких отримав премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою. Також він режисирував «Щоденник камерістки» (1964) та «Красуня дня» (1967), а також свій останній фільм «Той темний предмет бажання» (1977), який приніс йому нагороду Національного товариства кінокритиків США за найкращу режисуру.
Бунюель здобув п'ять премій Каннського кінофестивалю, дві премії Берлінського міжнародного кінофестивалю та премію BAFTA, а також був номінований на дві премії «Оскар». Він отримав численні визнання, зокрема Національну премію за мистецтво та науки у сфері образотворчого мистецтва у 1977 році, премію Московського міжнародного кінофестивалю за внесок у кіномистецтво у 1979 році та Золоту лева за кар'єру у 1982 році. У 1968 році його номінували на Нобелівську премію з літератури. Сім фільмів Бунюеля увійшли до рейтингу топ-250 фільмів усіх часів за версією критиків видання Sight & Sound у 2012 році.