Жан-Клод Бріалі
Оригінальне ім'я: Jean-Claude Brialy
Професія:
- writer
- actor
- director
Дата народження: 30.03.1933
Місце народження: Омаль, Алжер, Франція [нині Сур-ель-Гозлан, Алжир]
Біографія: Жан-Клод Бріалі (30 березня 1933 – 30 травня 2007) був французьким актором і кінорежисером.
Бріалі народився в Оммаль (тепер Сур-ель-Гозлан), французька Алжир, де його батько служив у французькій армії. У 1942 році Бріалі переїхав з родиною на материкову Францію. Він закінчив Національний військовий ліцей (Prytanée National Militaire). У 21 рік поїхав до Парижа, щоб працювати актором.
У 1956 році Бріалі зіграв свою першу роль у короткометражному фільмі "Le coup du berger" (Матовий хід) режисера Жака Ріветта.
До кінця 1950-х він став одним із найплідніших акторів французької нової хвилі та зіркою. Він знімався у фільмах режисерів нової хвилі, таких як Клод Шаброль ("Le Beau Serge", 1958; "Les Cousins", 1959), Луї Маль ("Ascenseur pour l'échafaud", 1958; "Les Amants", 1958), Франсуа Трюффо ("Les 400 Coups", 1959), Жан-Люк Годар ("Une femme est une femme", 1961), Ерік Ромер ("Claire's Knee", 1970), а також у фільмах інших кінорежисерів, зокрема Жан Реноар ("Elena et les hommes", 1958), Роджер Вадім ("La ronde", 1964), Філіп де Брока ("Le Roi de cœur", 1966), Луїс Бунюель ("Le Fantôme de la liberté", 1974) і Клод Лелюш ("Robert et Robert", 1978).
У 2006 році він знявся в останній ролі – головній у телевізійному фільмі "Monsieur Max", режисером якого був Ґабріель Аг'йон. Годар назвав його "французьким Кері Ґрантом", тоді як сам Бріалі вважав своїми "моделями для життя" актора Сашу Ґітрі та режисера Жана Кокто.
Бріалі режисував кілька фільмів, серед яких "Églantine" (1971), який був вільно натхненний його власними спогадами про щасливе дитинство, проведене у Шамбелле з дідусем і бабусею, а також "Les volets clos" (Закриті ставні) у 1972 році.
Він був власником ресторану "L'Orangerie" на острові Сен-Луї; також працював телеведучим, співаком і радіоведучим. Під час презентації однієї зі своїх книг Бріалі описав себе так: "Я хлопець, якому пощастило займатися в житті тим, що він любить".
У 1959 році Бріалі придбав замок у комуні Монтйон, поблизу Парижа. Там він приймав і розважав багатьох друзів із кіно і театру, таких як Жан Маре, П'єр Ардиті та Ромі Шнайдер, з якою познайомився під час зйомок фільму 1958 року "Крістін". Після смерті сина Давіда в 1981 році, Шнайдер знаходила "прихисток від папараці" у домі Бріалі. Французька співачка Барбара часто співала за піаніно. Режисер Жан-П'єр Мельвіль використовував цей замок для зйомок останніх сцен свого кримінального фільму 1970 року "Le Cercle Rouge", у яких Ален Делон і Ів Монтан гинуть від рук поліції.
У своїх книжках, автобіографічній "Le Ruisseau des singes" (2000) і мемуарах "J'ai oublié de vous dire" (2004), Бріалі розкрив, що був бісексуалом.
Бріалі народився в Оммаль (тепер Сур-ель-Гозлан), французька Алжир, де його батько служив у французькій армії. У 1942 році Бріалі переїхав з родиною на материкову Францію. Він закінчив Національний військовий ліцей (Prytanée National Militaire). У 21 рік поїхав до Парижа, щоб працювати актором.
У 1956 році Бріалі зіграв свою першу роль у короткометражному фільмі "Le coup du berger" (Матовий хід) режисера Жака Ріветта.
До кінця 1950-х він став одним із найплідніших акторів французької нової хвилі та зіркою. Він знімався у фільмах режисерів нової хвилі, таких як Клод Шаброль ("Le Beau Serge", 1958; "Les Cousins", 1959), Луї Маль ("Ascenseur pour l'échafaud", 1958; "Les Amants", 1958), Франсуа Трюффо ("Les 400 Coups", 1959), Жан-Люк Годар ("Une femme est une femme", 1961), Ерік Ромер ("Claire's Knee", 1970), а також у фільмах інших кінорежисерів, зокрема Жан Реноар ("Elena et les hommes", 1958), Роджер Вадім ("La ronde", 1964), Філіп де Брока ("Le Roi de cœur", 1966), Луїс Бунюель ("Le Fantôme de la liberté", 1974) і Клод Лелюш ("Robert et Robert", 1978).
У 2006 році він знявся в останній ролі – головній у телевізійному фільмі "Monsieur Max", режисером якого був Ґабріель Аг'йон. Годар назвав його "французьким Кері Ґрантом", тоді як сам Бріалі вважав своїми "моделями для життя" актора Сашу Ґітрі та режисера Жана Кокто.
Бріалі режисував кілька фільмів, серед яких "Églantine" (1971), який був вільно натхненний його власними спогадами про щасливе дитинство, проведене у Шамбелле з дідусем і бабусею, а також "Les volets clos" (Закриті ставні) у 1972 році.
Він був власником ресторану "L'Orangerie" на острові Сен-Луї; також працював телеведучим, співаком і радіоведучим. Під час презентації однієї зі своїх книг Бріалі описав себе так: "Я хлопець, якому пощастило займатися в житті тим, що він любить".
У 1959 році Бріалі придбав замок у комуні Монтйон, поблизу Парижа. Там він приймав і розважав багатьох друзів із кіно і театру, таких як Жан Маре, П'єр Ардиті та Ромі Шнайдер, з якою познайомився під час зйомок фільму 1958 року "Крістін". Після смерті сина Давіда в 1981 році, Шнайдер знаходила "прихисток від папараці" у домі Бріалі. Французька співачка Барбара часто співала за піаніно. Режисер Жан-П'єр Мельвіль використовував цей замок для зйомок останніх сцен свого кримінального фільму 1970 року "Le Cercle Rouge", у яких Ален Делон і Ів Монтан гинуть від рук поліції.
У своїх книжках, автобіографічній "Le Ruisseau des singes" (2000) і мемуарах "J'ai oublié de vous dire" (2004), Бріалі розкрив, що був бісексуалом.