Лоран Терцієфф
Оригінальне ім'я: Laurent Terzieff
Професія:
- actor
- musician
- director
Дата народження: 27.06.1935
Місце народження: Тулуза, Верхня Гаронна, Франція
Біографія: Лоран Терціфф (27 червня 1935, Тулуза – 2 липня 2010, Париж) був французьким актором.
Терціфф був сином французької керамістки Маріни та її чоловіка Жана Терціффа, скульптора румунського походження з російсько-румунськими коріннями, який приїхав до Франції з Бухареста під час Першої світової війни. Початкове прізвище його сім'ї було Чемерзін. У підлітковому віці він захоплювався філософією та поезією. Він допомагав з постановкою «Привидної сонати» Стріндберга, яку режисував Роджер Блен; саме під час роботи в театрі він вирішив стати актором.
Дебютував Терціфф у 1953 році у Парижському театрі «Театр де Бабілон» Жана-Марі Серро в п'єсі Адамова «Всі проти всіх». Після кількох ролей Марсель Карне запропонував йому головну роль у фільмі 1958 року «Шахраї» – оповіданні про екзистенційну молодь. Потім він знявся у пізніх роботах французьких сценаристів, таких як Клод Отант-Лара, з яким знявся у трьох фільмах, зокрема у «Ти не вб'єш» у 1961 році. Іншим співпрацею був Генрі-Жорж Клузо з фільмом «В'язень», де він втілює роль маніпулятора-артиста. У 1975 році Терціфф зіграв головну роль священика в постановці та режисурі ірландського митця Реджинальда Грея у виставі «Jeu». У ролях також були його партнерка Паскаль де Буа, Дірк Кінне та Бібі Юр.
Інші кінороботи включають «Хлопці» Мауро Болоньїні 1959 року, «Ваніна Ваніни» (1961), «Два тижні у вересні» (1967), в яких він знімався разом із Бріжіт Бардо, «Молочний шлях» (1969), «Медея» (1969), «Пустеля татар» (1976) та телевізійний мінісеріал «Мойсей Законодавець» (1974), де головну роль виконав Берт Ланкастер. У 1980-х роках він здебільшого працював на сцені. Серед вистав цього періоду – «Червоний поцілунок», «Жерминаль» 1993 року та «Плот Медузи» 1998 року. У 2005 році він з'явився у фільмі «Мій мізинець мені сказав». Терціфф помер 2 липня 2010 року через ускладнення, пов'язані з легенями.
Терціфф був сином французької керамістки Маріни та її чоловіка Жана Терціффа, скульптора румунського походження з російсько-румунськими коріннями, який приїхав до Франції з Бухареста під час Першої світової війни. Початкове прізвище його сім'ї було Чемерзін. У підлітковому віці він захоплювався філософією та поезією. Він допомагав з постановкою «Привидної сонати» Стріндберга, яку режисував Роджер Блен; саме під час роботи в театрі він вирішив стати актором.
Дебютував Терціфф у 1953 році у Парижському театрі «Театр де Бабілон» Жана-Марі Серро в п'єсі Адамова «Всі проти всіх». Після кількох ролей Марсель Карне запропонував йому головну роль у фільмі 1958 року «Шахраї» – оповіданні про екзистенційну молодь. Потім він знявся у пізніх роботах французьких сценаристів, таких як Клод Отант-Лара, з яким знявся у трьох фільмах, зокрема у «Ти не вб'єш» у 1961 році. Іншим співпрацею був Генрі-Жорж Клузо з фільмом «В'язень», де він втілює роль маніпулятора-артиста. У 1975 році Терціфф зіграв головну роль священика в постановці та режисурі ірландського митця Реджинальда Грея у виставі «Jeu». У ролях також були його партнерка Паскаль де Буа, Дірк Кінне та Бібі Юр.
Інші кінороботи включають «Хлопці» Мауро Болоньїні 1959 року, «Ваніна Ваніни» (1961), «Два тижні у вересні» (1967), в яких він знімався разом із Бріжіт Бардо, «Молочний шлях» (1969), «Медея» (1969), «Пустеля татар» (1976) та телевізійний мінісеріал «Мойсей Законодавець» (1974), де головну роль виконав Берт Ланкастер. У 1980-х роках він здебільшого працював на сцені. Серед вистав цього періоду – «Червоний поцілунок», «Жерминаль» 1993 року та «Плот Медузи» 1998 року. У 2005 році він з'явився у фільмі «Мій мізинець мені сказав». Терціфф помер 2 липня 2010 року через ускладнення, пов'язані з легенями.