Жан-Поль Рув
Оригінальне ім'я: Jean-Paul Rouve
Професія:
- writer
- actor
- director
- producer
Дата народження: 26.01.1967
Місце народження: Дюнкерк, Нор, Франція
Біографія: Жан-Поль Рув, народився 26 січня 1967 року в Дюнкерку (Франція), є французьким актором і режисером.
Єдиний син, Жан-Поль Рув виріс у Дюнкерку і познайомився з театром під час навчання. Він проходив курси у Національному драматичному центрі Нор-Па-де-Кале та заснував аматорський театральний гурток. Після отримання бакалаврату він поїхав до Лілля вивчати інформаційні та комунікаційні науки. У 1989 році, завдяки одному зі своїх друзів, Еммануель Лепутр, відвідав курс, який проводила Ізабель Нанті у театральній школі Курс Флорент, і вирішив залишитися в Парижі для вивчення комедії.
Він став відомим широкому загалу завдяки комедійному гурту Robins des Bois у 1990-х роках.
У 2000-х роках він утвердився як постійний другорядний актор у французькому кіно різних жанрів. Так, у 2003 році він отримав премію Сезар за найкращу чоловічу надію за роль у історичній драмі "Месьє Батіньоль" режисера Жерара Жіньо, а у 2005 році був номінований на Сезар за найкращу чоловічу роль другого плану за виконання ролі двійника Мішеля Польнареффа у комедії "Подіум" режисера Янна Муа. У 2006 році він зіграв директора літнього табору у комедії "Наші дні щастя" режисерів Еріка Толедано та Олів'є Накаш, а потім роль Луї Гасьйона у біографічному фільмі "Маленька леді" (2007) режисера Олів'є Дахана.
У 2010-х роках особливо відомий роллю Джеффа Туше у серії успішних комедій "Les Tuche", режисованих Олів'є Бару. Також він продовжує кар'єру режисера фільмів з більш драматичною чутливістю, зокрема "Коли я буду маленьким" (2012), "Спогади" (2014) та "Лола і її брати" (2018).
Єдиний син, Жан-Поль Рув виріс у Дюнкерку і познайомився з театром під час навчання. Він проходив курси у Національному драматичному центрі Нор-Па-де-Кале та заснував аматорський театральний гурток. Після отримання бакалаврату він поїхав до Лілля вивчати інформаційні та комунікаційні науки. У 1989 році, завдяки одному зі своїх друзів, Еммануель Лепутр, відвідав курс, який проводила Ізабель Нанті у театральній школі Курс Флорент, і вирішив залишитися в Парижі для вивчення комедії.
Він став відомим широкому загалу завдяки комедійному гурту Robins des Bois у 1990-х роках.
У 2000-х роках він утвердився як постійний другорядний актор у французькому кіно різних жанрів. Так, у 2003 році він отримав премію Сезар за найкращу чоловічу надію за роль у історичній драмі "Месьє Батіньоль" режисера Жерара Жіньо, а у 2005 році був номінований на Сезар за найкращу чоловічу роль другого плану за виконання ролі двійника Мішеля Польнареффа у комедії "Подіум" режисера Янна Муа. У 2006 році він зіграв директора літнього табору у комедії "Наші дні щастя" режисерів Еріка Толедано та Олів'є Накаш, а потім роль Луї Гасьйона у біографічному фільмі "Маленька леді" (2007) режисера Олів'є Дахана.
У 2010-х роках особливо відомий роллю Джеффа Туше у серії успішних комедій "Les Tuche", режисованих Олів'є Бару. Також він продовжує кар'єру режисера фільмів з більш драматичною чутливістю, зокрема "Коли я буду маленьким" (2012), "Спогади" (2014) та "Лола і її брати" (2018).