Фелікс Брессар
Оригінальне ім'я: Felix Bressart
Професія:
- actor
Дата народження: 02.03.1892
Місце народження: Айдткунен, Східна Пруссія, Німеччина [тепер Чернишевське, Росія]
Біографія: Фелікс Брессарт (2 березня 1892 – 17 березня 1949) був німецько-американським актором театру і кіно.
Фелікс Брессарт (вимовляється "БРЕС-ерт") народився в Східній Пруссії, Німеччина (тепер частина Росії) і вже мав значний досвід театрального актора до свого дебюту у кіно у 1928 році. Спочатку він грав другорядні ролі, наприклад, виконав роль пристава у касовому хіті «Die Drei von der Tankstelle» (1930), але незабаром здобув провідні ролі у другорядних фільмах. Після приходу нацистів до влади у 1933 році єврейського походження Брессарту довелося покинути Німеччину, і він продовжив кар'єру у німецькомовному кіно в Австрії, де єврейські митці ще відносно безпечні. Після зйомок у понад 30 фільмах за вісім років він емігрував до Сполучених Штатів.
Одним із колишніх європейських колег Брессарта був Джо Пастернак, тепер успішний голлівудський продюсер. Першим американським фільмом Брессарта був «Три розумні дівчини дорослішають» (1939), який зняли для Universal Pictures, з головною зіркою Діаною Дюрбін. Пастернак також обрав надійного Брессарта для зйомок екранного тесту разом із його новою відкриттю, Глорією Джин. Впливова німецька громада в Голлівуді допомогла йому закріпитися в Америці, адже його перші американські фільми знімали Ернст Любіч, Генрі Костер та Вільгельм Тіле (режисер «Die Drei von der Tankstelle»).
Брессарт здобув великий успіх у фільмі Любіча «Ніночка», виробленому Metro-Goldwyn-Mayer. MGM підписала з ним контракт у 1939 році. Більшість його робіт на MGM складали ролі другого плану у великих фільмах, таких як «Едісон, людина».
Він поєднував свій легко помітний східноєвропейський акцент із ніжною манерою мовлення, створюючи доброзичливі, привітні образи, як у фільмі Любіча «Бути чи не бути», де він чуттєво декламує відоме промовлення Шейлока «Хіба у єврея немає очей?» з «Венеціанського купця». Любіч також виводив подібні ефекти у стрічці «Крамниця на розі».
Брессарт став популярним актором другого плану у таких стрічках, як «Квіти пилу» (1941), «Сьомий хрест» (1944) і «Без любові» (1945). Можливо, його найбільшою роллю була у музичній комедії студії RKO Radio Pictures «Дінг Донґ Вільямс» 1945 року. Там він, будучи третім у титрах, зіграв здивованого керівника музичного відділу кіностудії і з'явився у фраку, виконуючи у ролі диригента «Фантазію-імпровізацію» Шопена.
Після майже 40 голлівудських фільмів Фелікс Брессарт раптово помер від лейкемії у віці 57 років. Його останнім фільмом був «Моя подруга Ірма» (1949), кіноверсія популярного радіошоу. Брессарт помер під час зйомок, і продюсери мусили завершувати стрічку за участю Ганса Конріда. У фінальному фільмі Конрід говорить протягом усього часу, проте Брессарт досі з'являється у загальних планах.
Фелікс Брессарт (вимовляється "БРЕС-ерт") народився в Східній Пруссії, Німеччина (тепер частина Росії) і вже мав значний досвід театрального актора до свого дебюту у кіно у 1928 році. Спочатку він грав другорядні ролі, наприклад, виконав роль пристава у касовому хіті «Die Drei von der Tankstelle» (1930), але незабаром здобув провідні ролі у другорядних фільмах. Після приходу нацистів до влади у 1933 році єврейського походження Брессарту довелося покинути Німеччину, і він продовжив кар'єру у німецькомовному кіно в Австрії, де єврейські митці ще відносно безпечні. Після зйомок у понад 30 фільмах за вісім років він емігрував до Сполучених Штатів.
Одним із колишніх європейських колег Брессарта був Джо Пастернак, тепер успішний голлівудський продюсер. Першим американським фільмом Брессарта був «Три розумні дівчини дорослішають» (1939), який зняли для Universal Pictures, з головною зіркою Діаною Дюрбін. Пастернак також обрав надійного Брессарта для зйомок екранного тесту разом із його новою відкриттю, Глорією Джин. Впливова німецька громада в Голлівуді допомогла йому закріпитися в Америці, адже його перші американські фільми знімали Ернст Любіч, Генрі Костер та Вільгельм Тіле (режисер «Die Drei von der Tankstelle»).
Брессарт здобув великий успіх у фільмі Любіча «Ніночка», виробленому Metro-Goldwyn-Mayer. MGM підписала з ним контракт у 1939 році. Більшість його робіт на MGM складали ролі другого плану у великих фільмах, таких як «Едісон, людина».
Він поєднував свій легко помітний східноєвропейський акцент із ніжною манерою мовлення, створюючи доброзичливі, привітні образи, як у фільмі Любіча «Бути чи не бути», де він чуттєво декламує відоме промовлення Шейлока «Хіба у єврея немає очей?» з «Венеціанського купця». Любіч також виводив подібні ефекти у стрічці «Крамниця на розі».
Брессарт став популярним актором другого плану у таких стрічках, як «Квіти пилу» (1941), «Сьомий хрест» (1944) і «Без любові» (1945). Можливо, його найбільшою роллю була у музичній комедії студії RKO Radio Pictures «Дінг Донґ Вільямс» 1945 року. Там він, будучи третім у титрах, зіграв здивованого керівника музичного відділу кіностудії і з'явився у фраку, виконуючи у ролі диригента «Фантазію-імпровізацію» Шопена.
Після майже 40 голлівудських фільмів Фелікс Брессарт раптово помер від лейкемії у віці 57 років. Його останнім фільмом був «Моя подруга Ірма» (1949), кіноверсія популярного радіошоу. Брессарт помер під час зйомок, і продюсери мусили завершувати стрічку за участю Ганса Конріда. У фінальному фільмі Конрід говорить протягом усього часу, проте Брессарт досі з'являється у загальних планах.