Маколей Калкін
Оригінальне ім'я: Macaulay Culkin
Професія:
- actor
- musician
- voice_actor
Дата народження: 26.08.1980
Місце народження: Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Біографія: Макаulay Макaulay Калкін (народився як Макаulay Карсон Калкін 26 серпня 1980) — американський актор, який здобув славу завдяки касовому хіту Джона Г’юза 1990 року «Один вдома» і швидко став одним з найвідоміших дитячих акторів 1990-х років.
Він з'явився наступним у фільмі «Тільки самотні» і зіграв разом із іншими акторами у високо оціненому «Моя дівчинка», обидва вийшли у 1991 році. Калкін повернувся до ролі свого зіркового персонажа Кевіна у «Один вдома 2: Загублений у Нью-Йорку» (1992), який також добре виступив у прокаті. Наступна роль Калкіна, драматична відмінність від попередніх робіт, була у темному та тривожному фільмі «Добрий син» (1993), в якому він зіграв глибоко тривожну дитину.
Калкін продовжував працювати стабільно, з'явившись у ще одному фільмі того року та в трьох наступного — «Лускунчик» (1993), «Мститися татові» (1994), «Пейджмейстер» (1994) і у головній ролі у «Річі Річ» (1994) — перш ніж відійти від акторської діяльності на початку своїх 20-х, щоб час від часу зніматися та займатися іншими творчими проєктами.
Між тим, Калкін повернувся до акторства на початку 2000-х. Він зіграв у виставі «Мадам Мелвіл» у Лондоні в 2000 році, яка наступного року переїхала до Нью-Йорка (Офф-Бродвей). Його першим фільмом уже як дорослого актора був «Парті Монстр» (2003), де він зіграв вбивчого організатора вечірок Майкла Аліга. Слідом з'явилася роль у комедії «Врятовано!» (2004), де він грав учня старшої школи, чия сестра є християнською фанаткою. Серед наступних фільмів були «Секс і сніданок» (2007), «Помилковий Феррарі» (2011), «Аладдін» Адама Ґріна (2016) та «Крейсланд» (2019). У той час він також працював на телебаченні, зокрема з'являвся у «Вілл і Грейс» (2003), «Фостер Холл» (2004), «Кінгс» (2009), «Доллфейс» (2019), «Американська історія жахів» (2021) та «Праведні дорогоцінні камені» (2022). Калкін озвучував персонажів у «Робот Чікен» (з 2001 року) та з’являвся в образі себе у шоу «Джим Ґафіган» (2015–16).
Калкін займався й іншими творчими інтересами. Він написав роман «Джуніор» (2005), який розповідає про молоду зірку з проблемними стосунками з батьком; хоча це була художня література, у ньому було багато схожого з власним досвідом Калкіна з батьком. Калкін також захоплювався музикою. Він створив гурт Pizza Underground, який виконував пісні Velvet Underground, але з гумористично зміненими текстами про піцу. Pizza Underground здійснив коротке турне у 2014 році. У 2017 році Калкін створив комедійний сайт та супутній подкаст Bunny Ears, який був сатиричним пародіюванням брендів здоров'я та способу життя.
Він з'явився наступним у фільмі «Тільки самотні» і зіграв разом із іншими акторами у високо оціненому «Моя дівчинка», обидва вийшли у 1991 році. Калкін повернувся до ролі свого зіркового персонажа Кевіна у «Один вдома 2: Загублений у Нью-Йорку» (1992), який також добре виступив у прокаті. Наступна роль Калкіна, драматична відмінність від попередніх робіт, була у темному та тривожному фільмі «Добрий син» (1993), в якому він зіграв глибоко тривожну дитину.
Калкін продовжував працювати стабільно, з'явившись у ще одному фільмі того року та в трьох наступного — «Лускунчик» (1993), «Мститися татові» (1994), «Пейджмейстер» (1994) і у головній ролі у «Річі Річ» (1994) — перш ніж відійти від акторської діяльності на початку своїх 20-х, щоб час від часу зніматися та займатися іншими творчими проєктами.
Між тим, Калкін повернувся до акторства на початку 2000-х. Він зіграв у виставі «Мадам Мелвіл» у Лондоні в 2000 році, яка наступного року переїхала до Нью-Йорка (Офф-Бродвей). Його першим фільмом уже як дорослого актора був «Парті Монстр» (2003), де він зіграв вбивчого організатора вечірок Майкла Аліга. Слідом з'явилася роль у комедії «Врятовано!» (2004), де він грав учня старшої школи, чия сестра є християнською фанаткою. Серед наступних фільмів були «Секс і сніданок» (2007), «Помилковий Феррарі» (2011), «Аладдін» Адама Ґріна (2016) та «Крейсланд» (2019). У той час він також працював на телебаченні, зокрема з'являвся у «Вілл і Грейс» (2003), «Фостер Холл» (2004), «Кінгс» (2009), «Доллфейс» (2019), «Американська історія жахів» (2021) та «Праведні дорогоцінні камені» (2022). Калкін озвучував персонажів у «Робот Чікен» (з 2001 року) та з’являвся в образі себе у шоу «Джим Ґафіган» (2015–16).
Калкін займався й іншими творчими інтересами. Він написав роман «Джуніор» (2005), який розповідає про молоду зірку з проблемними стосунками з батьком; хоча це була художня література, у ньому було багато схожого з власним досвідом Калкіна з батьком. Калкін також захоплювався музикою. Він створив гурт Pizza Underground, який виконував пісні Velvet Underground, але з гумористично зміненими текстами про піцу. Pizza Underground здійснив коротке турне у 2014 році. У 2017 році Калкін створив комедійний сайт та супутній подкаст Bunny Ears, який був сатиричним пародіюванням брендів здоров'я та способу життя.