Дарлін Легітімус

Біографія: Матильда Марі Бертильда Парюта (21 листопада 1907 – 7 грудня 1999), більш відома як Дарлінг Лежітімюс, була французькою акторкою. У 1983 році вона отримала Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль за виконання у фільмі "Цукрова алея". Народилася 21 листопада 1907 року в Ле Карбе на Мартиніці. Ранні роки провела в Каракасі, Венесуела. У 16 років приїхала до Парижа, Франція, бажаючи стати танцівницею. Познайомилася з Віктором-Етьєном Лежітімюсом, сином депутата уряду Ежесппа Жана Лежітімюса, і стала його супутницею на все життя, народивши п'ятьох дітей. Довгий час відома як міс Дарлінг, пізніше обрала ім'я Дарлінг Лежітімюс. Виступала як танцівниця у "La Revue Nègre" (1925) разом із Джозефін Бейкер, позувала Пікассо, а також скульптору Полю Бельмондо, батьку актора Жан-Поля Бельмондо. У 1930-ті роки Дарлінг писала, складала і співала численні карибські пісні, такі як бігін і мазурка. Часто виступала з відомими музикантами того часу, зокрема з "Pe En Kin Sosso" і його оркестром. Також грала у п'єсах Жана Жене ("Les Nègres") та Еме Сезера. Знімалася у фільмах Реймона Руло, зокрема у "Les Sorcieres de Salem" ("Мідна кузня") поряд із Сімон Сіньоре та Івом Монтаном, а також у "Le Salaire de la Peur" ("Оплата страхом") режисера Анрі Жоржа Клузо разом із Сашею Гітрі, Жан-Клодом Бріалі та Бернардо Бертолуччі. У 1983 році у віці 76 років вона отримала Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль на Венеційському кінофестивалі за роль у "Цукровій алеї", режисером якої був її земляк Еужан Пальсі. За життя зналася з багатьма відомими акторами, серед них Арлетті, Фернанделем, Марлоном Брандо та П'єром Брассером. Також брала участь у численних виробництвах ORTF (Офіс радіомовлення та телебачення Франції), серед яких телевізійний фільм Жана-Крістофа Аверті "Les verts Paturages" ("Зелені луки"), написаний Марком Коннелі. Померла 7 грудня 1999 року у Кремлен-Бісетр у Валь-де-Марні поблизу Парижа, Франція, після ролі у "Цукровій алеї" більше не знімалась, незважаючи на сподівання на номінації та нагороди. Письменниця Калікт Бейала та карибський актор Люк Сен-Елой, представники колективу "Liberté", вийшли на сцену на церемонії "Сезар" у 2000 році, щоб вимагати більш широкої присутності на французькому телебаченні та віддати їй публічну шану, оскільки організатори „забули“ згадати Дарлінг серед великих втрат попереднього року.