Бріжит Фонтен
Оригінальне ім'я: Brigitte Fontaine
Професія:
- singer
- writer
- director
- actor
- musician
Дата народження: 24.06.1939
Місце народження: Морле, Фіністер, Франція
Біографія: Бріджит Фонтен, (народилася 24 червня 1939 року) — співачка авангардної музики. Вона використовувала численні незвичайні музичні стилі, поєднуючи рок-н-рол, фолк, джаз, електроніку, поезію в усній формі та світову музику. Вона співпрацювала зі Stereolab, Мішелем Коломб'є, Жан-Клодом Ванне, Арескі Белькассемом, Gotan Project, Sonic Youth, Антуаном Дюамелем, Грейс Джонс, Noir Désir, Арчі Шеппом, Арно і The Art Ensemble of Chicago. Вона також є романісткою, драматургинею, поетесою та акторкою.
Дочка двох вчителів, Бріджит Фонтен рано розвинула смак до письма і драми. Вона провела дитинство в маленьких селах Фіністера, потім у Морле. У 17-річному віці вона переїхала до Парижа, щоб стати акторкою.
У 1971 році вона була однією з жінок, які підписали Маніфест 343, публічно визнаючи, що зробили аборт у час, коли це було незаконно у Франції.
У 1963 році вона звернулася до співу й з'являлась у кількох паризьких театрах, виконуючи свої власні твори. У 1964 році вона відкривала концерти Барбари та Жоржа Брассенса в Bobino. Проте вона не залишала театр. Разом із Жаком Іжеліном і актором Рюфусом вона створила п'єсу "Maman j'ai peur" ("Мамо, мені страшно"), яка спочатку гралася в театрі Vieille-Grille, а потім у Théâtre des Champs-Élysées. Вона отримала великий критичний і народний успіх, залишаючись у Парижі більше двох сезонів і гастролюючи по всій Європі.
У 1965 і 1968 роках вона випустила два альбоми — один джазовий, інший авангардний поп, а також два сингли разом із Жаком Іжеліном. У 1969 році вона почала тривалу співпрацю з кабільським музикантом Арескі Белькассемом. Разом з Белькассемом і за участю Іжеліна вона створила Niok — інноваційний спектакль, що поєднує театр і пісню, для театру Lucernaire. Незабаром після цього Фонтен написала серію творів у вільному вірші та прозі, які склали програму шоу Comme à la radio у Théâtre du Vieux-Colombier, а потім були перетворені в однойменний альбом. Записаний зі The Art Ensemble of Chicago, цей альбом означає радикальний розрив з традиційними французькими піснями, прокладуючи перші мости до світової музики.
Бріджит Фонтен стала значною фігурою французького андеграунду. У півдесятку альбомів, більшість з яких вийшла на незалежному лейблі Saravah, Фонтен досліджувала різні поетичні світи. Вона відмовилася від використання рими та іноді зверталася до говоріння поверх музики. Записуючи, часто з мінімальними засобами і на двох доріжках, вона створила пісні, які торкалися тем як з гумором, так і з серйозністю, у залежності від настрою: такі як смерть ("Dommage que tu sois mort"), життя ("L'été, l'été"), відчуження ("Comme à la radio"), божевілля ("Ragilia"), любов ("Je t'aimerai"), соціальна несправедливість ("C'est normal"), нерівність статей ("Patriarcat") та расизм ("Y' a du lard"). Водночас вона вміла іронізувати над собою ("L'Auberge (Révolution)").
Дочка двох вчителів, Бріджит Фонтен рано розвинула смак до письма і драми. Вона провела дитинство в маленьких селах Фіністера, потім у Морле. У 17-річному віці вона переїхала до Парижа, щоб стати акторкою.
У 1971 році вона була однією з жінок, які підписали Маніфест 343, публічно визнаючи, що зробили аборт у час, коли це було незаконно у Франції.
У 1963 році вона звернулася до співу й з'являлась у кількох паризьких театрах, виконуючи свої власні твори. У 1964 році вона відкривала концерти Барбари та Жоржа Брассенса в Bobino. Проте вона не залишала театр. Разом із Жаком Іжеліном і актором Рюфусом вона створила п'єсу "Maman j'ai peur" ("Мамо, мені страшно"), яка спочатку гралася в театрі Vieille-Grille, а потім у Théâtre des Champs-Élysées. Вона отримала великий критичний і народний успіх, залишаючись у Парижі більше двох сезонів і гастролюючи по всій Європі.
У 1965 і 1968 роках вона випустила два альбоми — один джазовий, інший авангардний поп, а також два сингли разом із Жаком Іжеліном. У 1969 році вона почала тривалу співпрацю з кабільським музикантом Арескі Белькассемом. Разом з Белькассемом і за участю Іжеліна вона створила Niok — інноваційний спектакль, що поєднує театр і пісню, для театру Lucernaire. Незабаром після цього Фонтен написала серію творів у вільному вірші та прозі, які склали програму шоу Comme à la radio у Théâtre du Vieux-Colombier, а потім були перетворені в однойменний альбом. Записаний зі The Art Ensemble of Chicago, цей альбом означає радикальний розрив з традиційними французькими піснями, прокладуючи перші мости до світової музики.
Бріджит Фонтен стала значною фігурою французького андеграунду. У півдесятку альбомів, більшість з яких вийшла на незалежному лейблі Saravah, Фонтен досліджувала різні поетичні світи. Вона відмовилася від використання рими та іноді зверталася до говоріння поверх музики. Записуючи, часто з мінімальними засобами і на двох доріжках, вона створила пісні, які торкалися тем як з гумором, так і з серйозністю, у залежності від настрою: такі як смерть ("Dommage que tu sois mort"), життя ("L'été, l'été"), відчуження ("Comme à la radio"), божевілля ("Ragilia"), любов ("Je t'aimerai"), соціальна несправедливість ("C'est normal"), нерівність статей ("Patriarcat") та расизм ("Y' a du lard"). Водночас вона вміла іронізувати над собою ("L'Auberge (Révolution)").